Згадаємо всі моменти,
де ходили по своїх стежках тільки босими,
і не грають ролі ті думки, коли
до тебе я іду тими ранніми росами.

До тебе я іду тими ранніми росами,
мене шукай по-забутим лісам.
Скажи мені, коли це втратили розум,
ми повірили чужим для нас голосам.

Пам'ятаєш, говорили тоді,
як будем в темноті - і там
нікому не вірь.
Нас відділяло пару миль і тих годин,
тепер в пустій кімнаті силует на вікні.