Так трагічно вродлива, як відверто ти пишеш вночі
Так самотньо убила колір троянди, що дише в мені
Спинись, я благаю спинись! Подивись, що ти зробила?
Хіба це любов?

Порцелянові очі хочуть розбитися так чи я
Так невидимо звуки, боже, які в тебе руки
Ти губами-чорнилом так солодко вбила слово любов

Слово любов!
Слово любов!
На-на-на-на!
Слово любов!
На-на-на-на!
Слово любов!
На-на-на-на...

Все це дуже конкретно, що шептала ти мені на спині
Очі кажуть, що чемно в'язницю з душею тримати в мені
Спинись, я благаю спинись! Подивись, що ти зробила?
Хіба це любов?

Порцелянові очі хочуть розбитися так чи я
Так невидимо звуки, боже, які в тебе руки
Ти губами-чорнилом так солодко вбила слово любов