Як дитиною бувала, упаду собі налихо.
То хоч в серце біль доходить, я собі вставала тихо.
Що болить, мене питали, але я не признавалась.
Я була малою горда, щоб не плакать, я сміялась.
Я була малою горда, щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене шартом злим кінчиться драма, І ото зірватись має гостра злобна епіграма.
Без пощад, ні зброю, ні сміху, я боюся піддаватись.