А зараз би на потяг, не рахувати дні
Той балкон так нагадував твій дім
Але потяг везе танк і немає місця в нім
Допоки вдома ждеш значить я тут не один

А зараз би на потяг, не рахувати дні
Той балкон так нагадував твій дім
Зараз би до моря знати що там на воді
Але кажуть, що набоями забиті кораблі

Під палким сонцем, стеля із бетону
Я починаю день незважаючи на втому
Самотній вітер, що гуляє по балкону
І мені так хочеться додому
Він схожий як у тебе, тільки без скла
І ніби там без мене ти стоїш одна
І вітер, що гуляє по балкону
І мені так хочеться додому