Я загубив дорогу до мрій куди ведуть мої ноги
Невидима отрута в мені від рутини й тривоги
Вже не памʼятаю всього того чого я хотів
Знову розчинятись ніби хвилями на заході
Знаєш я не в захваті від того що дах злетів
Світ який для мене був галактика став нічим
Не злічити нервових клітин Які зникли
Ноги звикли дворами іти Такими тихими